Я завжди знав: мобільники існують для того, щоб ними передавати погані новини. Я знаю про що кажу. Все життя, коли мені хтось обіцяв подзвонити, я просив просто написати. Тому що, коли чуєш телефонний дзвінок, в той час, коли його не очікуєш – це значить, що комусь від тебе щось потрібно, причому терміново, – адже людина не задовольнилася простою відправкою повідомлення. Логічно? І від того моменту, коли почув дзвінок, до того, як дістав телефон – думаєш, хто ж це може бути і які справи зараз можуть навалитися на тебе? Ці кілька секунд найбільш тривожні. Адже термінові справи рідко бувають приємними. Хіба не так?

Є тільки один день, коли я готовий цілий день слухати як дзеленчить мобільний. Це день, коли уявляєш себе Брюсом Уіллісом, який щойно врятував планету – бо телефонують тобі тільки з одного приводу – привітати.

Так, це – День Народження.

І ось одного дня я вкотре зранку крізь сон я почув сигнал телефону. Це не були мої іменини, і мелодія була не така як на будильнику. Це все могло значити тільки одне. Хтось хоче повідомити мені щось не надто приємне. Хто ж повідомляє гарні новини в таку рань – подумав я, і змирився з тим, що трубку таки треба взяти.

Номер на екрані був незнайомий. Після того як я змінив телефон, тільки деякі номери збереглись, і я мусив грати у гру “вгадай, хто це дзвонить”.

– Ало. – сказав я, намагаючись вдати, що я не щойно прокинувся.
– Олексій, привіт! Все готово, у нас вийшло!
В мені наче все перемінилося в той момент.
– Таня, серйозно? Так швидко? Клас! Система таки працює!
– Ага! Зараз маю бігти, не можу довго говорити, набереш мене після обіду?
– В мене на рахунку немає, але я напишу. Па.
-Ну, скоро зможеш поповнити рахунок на більше, ніж в тебе там коли-небудь було, бувай 🙂

У цей момент я зрозумів – дарма я так ставлюся до дзвінків.
Адже іноді вони передають і найкращі новини, які було б так само дико повідомляти текстом, як і казати “виходь за мене” у чаті фейсбуку.

***

Почалося все з того, що десь у 2012-му, я, будучи звичайним студентом, розчарувався у тому шляху, який для мене готувало суспільство і все моє оточення. Маленька українська мрія: навчання на бюджеті, потім яка-небудь робота за спеціальністю, відпустка раз на рік, через кілька років, можливо однокімнатна квартира в кредит десь на околицях столиці, якщо пощастить.

Що може бути гидкіше – ніж бути ось такою посередністю і цілитися так низько. Треба жити для того, щоб здійснювати свої мрії, – думав я. Хотілося подорожувати 12 місяців на рік і не економити на сніданках. Бо на них не зекономиш.

Життя занадто коротке, щоб жити дрібно. – Тімоті Ферріс

Тоді ще не було зрозуміло, як це робити, але я почав оточувати себе тими людьми, які не мали жодних проблем, – жити тим, життям, яким хочуть, – і набиратися від них досвіду.

Якщо спостерігати за людьми, які досягли певних успіхів у житті, і цілком ним задоволені, то можна побачити, що всі вони займаються справою серця. Через те, що у них є шалена внутрішня мотивація до такої справи, і вона практично не набридає, то вони приділяють їй стільки часу, що неодмінно стають визнаними експертами, що далі легко конвертується в прибутки.

Роби те, до чого горять очі. Гроші прийдуть потім. – Богдан Гаврилишин

Тим з них, які могли заробляти своєю справою онлайн, я заздрив найбільше. Адже сьогодні їх офіс може бути верандою готелю з виглядом на Альпи, а завтра вони вже працюють з гамака під пальмою в Таїланді.

13909344_1481300631895439_870475285887248564_o

Ідея роботи в подорожах виглядала ну дуже вже заманливою. Причому не просто роботи, а такої, що нею би займався, навіть якби за це не платили. Але ж за неї таки платять, і зазвичай в багато разів більше, ніж якщо десь влаштовуватися на працю в Україні.

Розуміючи, що на свій скромний бюджет, я дуже не розгуляюся, почалися пошуки, чим би це зайнятися, щоб мати дохід в Інтернеті.

І я був не один в такому становищі.

Якось, ще у далекому 2013-му, моя подруга Тетяна втомилася від непоганої, але досить напруженої роботи в одному стартапі і зрозуміла, що все-таки ці монотонні робочі будні не роблять її щасливою.%d1%82%d0%b0%d0%bd%d1%8f

Це той випадок, коли думаєш про заморські країни, райські острови десь у тропіках, екзотичні східні культури і про прекрасні чайні плантації де-небудь на Балі, але мусиш миритися з банальною київською буденністю.

Подорожувати дівчина хотіла масштабно, але мільйонів на рахунку не виявилось. Втім, вирішивши кардинально змінити своє життя, вона знайшла деякі способи здійснити свою мрію. Вже через кілька місяців їй пощастило на цілих пів року перебратися в екзотичну Індонезію по стипендійній програмі, а заодно обїздити найкрасивіші місця в Азії.

Вона жила на острові Ява, встигла поїхати і на Балі, відвідала Малайзію і Сінгапур, а коли повернулася до Києва, ми зустрілися на каву. Я послухав про усі її пригоди там і сказав: “Ти знаєш, я от послухав і тепер, мабуть, ні про що думати не зможу, тільки як би поїхати в Азію. Боже, як же це класно, і як же це нереально звучить! “.
– Так подавайся на якусь програму туди і вперед!
Я згадав, що в моєму гаманці було менше 200 грн до кінця місяця і рятувало мене тільки те, що жив з батьками. Подорожувати так само хотілося, але ні часу, ні грошей особливо я не мав.
– Ідея заманлива. – чесно сказав я, але усвідомлюючи, що не все так просто:
– Треба якось назбирати хоча б на квиток в один бік. (Чорт, невже заради цього знову йти на роботу?)

Той рік я почав з боргу, рівному моєму заробітку за півроку, тож шукав нові підробітки, мріючи, що коли-небудь я виплутаюся з цього всього і зможу врешті-решт віддати всі борги і дозволити собі подорожувати всі 12 місяців на рік. Тому мозок активно перебирав можливі варіанти, що далі робити зі своїм життям і як вийти із ситуації.

Раптом мені прийшла цікава бізнес-ідея, яку одразу ж озвучив Тетяні.

Я зрозумів, що я не один був у такому становищі, коли не маєш грошей, але хочеться поїхати на край світу і побачити екзотичні краї.

– Слухай! А давай на основі твого досвіду створимо такий собі відео-путівник, який би розповідав людям, як не маючи фінансів на самостійну поїздку, можна потрапити в Індонезію на довший час і освоїтися там?” 
– Крута ідея, Олексію, давай!

Ми вірили – ось він наш шанс. Або запустимо онлайн проект або підемо на роботу і на мрію часу вже не буде. Обоє були безробітніми і майже без грошей, у пошуку вакансій і розсилали десятки резюме по фірмах, у які в глибині душі ми аж ніяк не хотіли потрапити. Я розумів – що хочу звільнитися з майбутньої роботи ще до того, як мене на неї візьмуть. Not good. Те саме думала і Тетяна.

Додому ми розійшлися у підесеному настрої.

Почалися пошуки ідей, як же реалізувати задумане. Ми перечитали багато блогів підприємців, фрілансерів і інших людей, які продають свої послуги і продукти в Інтернеті. Ми навіть відвідали пару платних тренінгів, які навчали цій справі. Більше того, ми самі почали спостерігати за цими людьми і тим, як вони ведуть свій бізнес.

Насправді, всі автори розповідали і робили досить різні речі. Іноді навіть здавалося, що це все буде неможливо застосувати у нашій справі. Спільним здавалося тільки те, що всі вони живуть яскравим життям, подорожують і добре заробляють.

Але потім, чим більше ми спостерігали і занурювалися у весь цей масив інформації, ми почали помічати дивну річ.

Хоч онлайн-підприємці, за діяльністю яких ми слідкували, робили досить різні речі, всі вони насправді слідували ОДНОМУ АЛГОРИТМУ. Була певна система у їх діях, певна послідовність кроків розбудови своєї справи, яка не залежала від сфери бізнесу, у якій працювала та чи інша людина. Ця система була єдиною для всіх. Я можу стверджувати, що саме по цій системі працюють і найуспішніші фрілансери, і власники найбільших інтернет-магазинів, і видавці найпопулярніших книг, і найбільш високооплачувані викладачі курсів англійської мови, і бізнесмени в численних інших сферах. Не потрібно вигадувати велосипед – треба просто використати те, що вже працює.

Коли ми зрозуміли, як працює ця система, процес підготовки нашого проекту пішов активніше.

Наступні кілька місяців пройшли в режимі активної роботи, але час пролітав непомітно – так ми були захоплені своєю ідеєю. Осінь плавно перейшла в зиму, а зима трохи сипнула снігом на Новий Рік і знову стала осінню.

Тоді, у 2014, у день старту продаж, ми заробили близько 2000 грн у першу ж годину, і потім люди ще не один день робили у нас замовлення на сайті.

Ми привідкрили двері у зовсім інший світ та впевнилися в його реальності. Світ, де люди за години і дні заробляють, роблячи те, до чого горять очі, стільки, скільки в нашому звичайному світі люди мають за тижні або місяці рутинної, а часто і зовсім неприємної роботи. Світ, де можливо творити, займатися улюбленою справою, подорожувати – і завжди знати, що це не короткочасна відпустка або сон, це ваше звичайне життя.